Citizens' access to legal information: access mechanisms and their implementation

ІНФОРМАЦІЯ І ПРАВО. № 3(30)/2019. 35 УДК 342.951:351/354 КОРЖ І.Ф., доктор юридичних наук, с.н.с., завідувач наукової лабораторії НДІ інформатики і права НАПрН України ДОСТУП ГРОМАДЯН ДО ПРАВОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ: МЕХАНІЗМИ ДОСТУПУ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ Анотація. В статті досліджується питання діяльності органів публічної влади щодо вироблення та реалізації правових засад та механізмів забезпечення громадян правовою інформацією в сучасних умовах. Розкриваються: види правових механізмів забезпечення даною інформацією; нинішній стан та ефективність цього забезпечення; існуючі практичні недоліки в діяльності органів публічної влади. Наводяться приклади відповідних негативних дій інституцій державної виконавчої влади щодо застосування європейських демократичних принципів залучення інституцій громадянського суспільства до управління державними справами в Україні. Ключові слова: контроль, нормотворчість, права та інтереси громадян, правова інформація, публічна влада, управління державними справами. Summary. This article explores the question of the activities of public authorities in the development and implementation of the legal framework and mechanisms for providing citizens with legal information in modern conditions. The following are disclosed: types of mechanisms for providing this information; the current state and effectiveness of this provision; existing practical shortcomings in the activities of public authorities. Examples are given of the corresponding negative actions of public authorities on the application of European democratic principles for attracting civil society institutions to the management of public affairs in Ukraine. Keywords: control, rule-making, rights and interests of citizens, legal information, public authority, management of public affairs. Аннотация. В статье исследуется вопрос деятельности органов публичной власти по выработке и реализации правовых основ и механизмов обеспечения граждан правовой информацией в современных условиях. Раскрываются: виды механизмов обеспечения данной информацией; нынешнее состояние и эффективность этого обеспечения; существующие практические недостатки в деятельности органов публичной власти. Приводятся примеры соответствующих негативных действий институтов государственной власти по применению европейских демократических принципов привлечения институтов гражданского общества к управлению государственными делами в Украине. Ключевые слова: контроль, нормотворчество, права и интересы граждан, правовая информация, публичная власть, управление государственными делами. Постановка проблеми. Процеси демократичних перетворень та реформування публічної влади в країні мають передбачати активну участь у здійсненні зазначеного інститутів громадянського суспільства. Зазначене потребує зміни суспільних відносин між органами публічної влади та громадськістю. В основу даних відносин мають лягти не відносини підпорядкування, а відносини діалогу і партнерства. Така співпраця можлива за умови утворення конструктивних правових засад взаємовідносин між цими суб’єктами, вироблення дієвої системи заходів і механізмів взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства, обміну інформацією та ефективного використання правової інформації як в інтересах інститутів громадянського суспільства при реалізації своїх прав та інтересів, здійснення контролю за публічною владою, так і в інтересах самої публічної влади. © Корж І.Ф., 2019 ІНФОРМАЦІЯ І ПРАВО. № 3(30)/2019. 36 Метою статті є аналіз стану функціонування правових засад та правових механізмів доступу громадян до правової інформації; визначення рівня ефективності їх функціонування; виявлення недоліків та напрацювання пропозицій щодо підвищення ефективності механізмів забезпечення доступу громадян до правової інформації. Виклад основного матеріалу. У розвинутих, демократичних країнах світу забезпечення громадянам доступу до публічної інформації є основним індикатором відкритості публічної влади. У багатьох з цих країн вже давно існують спеціальні закони про вільний доступ до інформації. Вони багато в чому відрізняються один від одного, мають певні національні особливості, але в той самий час мають загальні для усіх критерії, такі як: – загальносуспільне формування політичних засад в публічній владі; – участь суспільства у формуванні засад встановлення відносин з іншими країнами; – транспарентність у розслідуванні злочинів та здійсненні правосуддя; – безпосередня участь громадськості у забезпеченні національної безпеки; – гарантування недоторканності особистого життя громадян; – збереження комерційної таємниці та інше. Основоположним принципом у згаданих законах про вільний доступ до інформації є право особи мати вільний доступ до публічної інформації, хоча з неминучими винятками, які дозволяють органам публічної влади відмовляти в наданні такої інформації. Питання доступу до правової інформації, як публічної інформації, в сучасному суспільстві виникло не спонтанно. Цьому передували його розгляд і прийняття відповідного рішення міжнародними організаціями, такими, як ООН та ЄС. Так, базуючись на Загальній декларації прав людини [1], проголошеній Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй, яка мала на меті забезпечити загальне та ефективне визнання і додержання проголошених у ній прав, Уряди держав-членів Ради Європи підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод [2], ратифіковану Україною в 1997 році [3]. У статті 10 згаданої Конвенції мова йде про доступ до публічної інформації як права кожного та забороняється втручання органів державної влади в свободу отримання і передачі інформації та ідей за винятком випадків, коли заборона здійснюється в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду. Крім того, 18 червня 2009 року, у м. Тромсо (Норвегія) Рада Європи прийняла Конвенцію про доступ до офіційних документів [4]. Цей документ вперше вивів тему доступу до публічної інформації на такий високий рівень. Положення Конвенції наша країна враховувала, розробляючи проект Закону “Про доступ до публічної інформації”, який свого часу увійшов у десятку найкращих у світі і зараз перебуває в першій десятці європейських законів. З того часу Конвенція є відкритою для підписання усіма країнами Ради Європи але досі не набрала чинності – для цього потрібно, щоб Конвенцію ратифікували 10 країн. Україна підписала Конвенцію у квітні 2018 року і того ж року намагалась ратифікувати цей документ, проте для цього у парламенті не вистачило голосів і розуміння важливості такої ратифікації. Відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-пр (...truncated)