Creative Education in the Context of Educational Space Virtualization

ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ТА ІНТЕРАКТИВНІ МУЛЬТИМЕДІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ VISUALIZATION AND INTERACTIVE MULTIMEDIA TECHNOLOGIES УДК 37.091.2-026.15:004.946.5 DOI: 10.31866/2617-796X.5.2.2022.270133 Кивлюк Ольга, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії, іноземних мов та соціально-гуманітарних дисциплін, Київський університет інтелектуальної власності та права Національного університету «Одеська юридична академія», Київ, Україна https://orcid.org/0000-0002-7900-9299 КРЕАТИВНА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ ВІРТУАЛІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ Мета дослідження – здійснити теоретичну експлікацію концепту «креативна освіта» у межах феномену віртуалізації освітнього простору. Методи дослідження: рефлексія, еволюційний історизм, моделювання, гіпотеза, синергетичний і системний підходи тощо. Новизною проведеного дослідження є теоретичне уточнення вдосконалення процесу імплементації принципів креативної освіти в освітнє середовище в контексті віртуалізації освітнього простору. Висновки. Множина органічно синтезованих методів, засобів, форм, дидактичних прийомів, імплементована у віртуальний освітній простір, формує креативну особистість (у межах відповідної галузі), творчо орієнтовану на пошуково-дослідницьку діяльність. Освітній процес у межах віртуального освітнього простору, який став необхідним педагогічним засобом в контексті викликів сьогодення, стане поштовхом до вдосконалення завдань, критеріїв, принципів і функціоналу креативного середовища як чинника інноваційного розвитку. Ключові слова: креативна освіта; творчість; віртуалізація освітнього простору; освітній процес; інформаційно-комунікаційні технології; інформаційне суспільство. Вступ. Феномен віртуалізації не лишив осторонь і такий соціально-гуманітарний складник людського буття, як освіту, у всіх її «архітектурних» проявах. У праці «Еклектизм віртуальності освітнього середовища: управлінський контекст» зазначено: «Віртуалізація освітнього простору стосується не лише онтологічних, антро© Кивлюк О. П. 293 Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері 2022, Том 5 № 2 пологічних, чи то аксіологічних досліджень щодо еволюції філософської думки; інноваційної дидактики в контексті актуалізації дистанційної форми навчання, чи то вдосконалення програмних засобів навчального призначення в контексті процесів цифровізації, а й галузі управління освітньою діяльністю. Тобто мова йде про те, що віртуалізація освітнього простору є інтегрованим процесом для різних галузей та наукових напрямків, де відбувається поєднання чи то змішування вибіркових елементів ідей, теорій, процесів тощо з метою синтезу існуючого знання, або диференціації нових гіпотез» (Кивлюк, Губська та Франц, 2021, c.9). Сучасні кризові умови, в яких опинилася не тільки Україна, а й увесь світ, призвели, по-перше, до змін форм організації освітнього процесу, а по-друге, до модернізації необхідних вимог сформованості відповідних компетентностей за результатами здобутої освіти. Зрозуміло, що дистанційна форма навчання як одна з елементів віртуалізації освітнього простору уможливлює вирішення наявної проблематики в освітній сфері. Але необхідно зазначити, що віртуалізація є, так би мовити, технологією цифровізації певного сценарію реально можливої ситуації/події/явища в освітньому процесі. С. Лукащук зазначав, що внаслідок теоретичного аналізу віртуалізації як феномену освітнього простору таку проблему можна розглядати в розрізі розвитку інформаційно-цифрового суспільства, де провідним є цифровий спосіб подання та обробки інформації. Тут відтворюються можливі віртуальні світи чи об’єкти. Крім того, інформатизація освітнього процесу нерозривно пов’язана з його віртуалізацією. Віртуалізація освітнього простору може бути обумовлена не лише дистанційним навчанням, а й використанням комп’ютерних технологій для підвищення його якості, засвоєння інформації у процесі реальної міжособистісної взаємодії учасників навчальних груп. Тут не потрібні були лапки (Лукащук, 2021, с.173). Процес віртуалізації освітнього простору являє собою складну, багатофункціональну «архітектуру», що створює множину інтегрованих підсистем: інформаційно-комунікаційні технології, мережеве освітнє середовище, телекомунікаційні системи, мультимедіа, електронні ресурси тощо. У дослідженні «Диджиталізація освітнього простору: перспективи та ризики» наголошено: «Диджиталізація освіти перетворює класичну систему освіти, наповнюючи її сучасними як педагогічними, так високотехнологічними інструментами інноваційної освітньо-педагогічної діяльності, що виражається в наступному: доступності та відкритості; збільшенні електронних освітніх ресурсів, віртуалізації навчальних засобів, інформатизації освітнього процесу; використанні ІКТ та програмних засобів навчального призначення в їх різних інтерпретаціях тощо» (Кивлюк та Мордоус, 2020, c.121). Крім того, віртуальний освітній простір асоціюється з поєднанням змішаної форми навчання в закладах освіти та самоосвітою, індивідуальним і диференційованим підходами, креативним та критичним мисленням, високоінтелектуальною діяльністю, заснованою на самомотивації та самоорганізації. Самоосвіта, самовдосконалення, саморозвиток, навчання впродовж життя, самомоніторинг, розвиток креативного мислення є провідними завданнями креативної освіти як такої, де проєктно-творча діяльність з використанням сучасних електронно-цифрових засобів та ІКТ є головною ознакою інноваційності та безпе294 Цифрова платформа: інформаційні технології в соціокультурній сфері 2022, Том 5 № 2 рервності освіти. «Основна ідея концепції віртуалізації освітнього простору полягає в тому, що для формування творчого нерепродуктивного мислення можуть бути використані комп’ютерні віртуальні технології. Вони дають необмежені можливості для розробки творчих ідей у кіберпросторі, які згодом можуть бути втілені в реальності за умови великої наполегливості, яка має формуватися в рамках такої системи освіти», – зазначено в праці «Віртуалізація освітнього простору як прагматичний складник розвитку інформаційної педагогіки» (Кивлюк, 2012, с.28). Отже, питання концептуалізації сутності поняття та явища «креативна освіта» в межах феномену віртуалізації освітнього простору обумовлено, по-перше, еклектичністю цього процесу; по-друге, фрагментарністю вивчення віртуалізації як феномену; по-третє, міждисциплінарністю та суперечливістю наявних науководослідних дискурсів, а також складністю творчої реалізації в межах «цифрових обмежень» конкретного віртуально-освітнього середовища/платформи. В. Г. Кремень, В. В. Ільїн, Є. Р. Борінштейн, М. С. Гальченко, М. В. Ліпін, Д. В. Погрібна, Н. В. Савчук, О. А. Федорчук зазначають, що в сучасному світі об’єктом модернізації є не природа чи суспільство, а сама людина. До того ж це виходить за межі її природи. Навколо сучасної людини створено гігантську штучну цифрову реальність. Людина живе в суспільстві – мегаполі, що змушує її змінюватися. У такій ситуації великого значення набуває вивчення проблем людини в умовах цифрового суспільства (Кремень, 2020, с.17). Вод (...truncated)