Parression as the memory of genre and text in the work of Volodymyr Vynnychenko- emigrant (interpretation by michel foucault)

APSNIM, 2025, №:1 (39) ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО LITERARY STUDIES ISSN: 2411‑6181(on-line); ISSN: 2311‑9896 (print) Current issues of social studies and history of medіcine. Joint Ukrainian – Romanian scientific journal, 2025, № :1 (39), P. 160-169 УДК: 821.161.2.091Вин.:821.133.1]-312.1 DOI 10.24061/2411-6181.1.2025.455 ПАРРЕСІЯ ЯК ПАМ’ЯТЬ ЖАНРУ І ТЕКСТУ В ТВОРЧОСТІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА-ЕМІГРАНТА (ІНТЕРПРЕТАЦІЯ МІШЕЛЯ ФУКО) Галина СИВАЧЕНКО, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ (Україна) PARRESSION AS THE MEMORY OF GENRE AND TEXT IN THE WORK OF VOLODYMYR VYNNYCHENKO-EMIGRANT (INTERPRETATION BY MICHEL FOUCAULT) Galyna SYVACHENKO, Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, (Kyiv, Ukraine), ORCID 0000‑0002‑8052‑4028 Syvachenko Galyna. Parression as the memory of genre and text in the work of Volodymyr Vynnychenko-emigrant (interpretation by michel foucault). This article investigates the intricate concept of «genre memory» in literary studies, connecting it with Michel Foucault’s notion of parrhesia (fearless truth-telling). It explores how these theoretical frameworks apply to the life and emigrant literary and political works of Volodymyr Vynnychenko. The Aim. The main goal is to analyze parrhesia as a philosophical concept interpreted within genre and textual memory in contemporary literary criticism. Specifically, it demonstrates how Foucault’s political, ethical, and philosophical dimensions of parrhesia are embodied in Vynnychenko’s activities and writings, particularly during his emigration period. Methodology. The research utilizes theoretical and comparative literary analysis, integrating concepts from established literary theory and Foucault’s philosophy of parrhesia. It involves a detailed textual analysis of Volodymyr Vynnychenko’s diaries, journalistic articles, letters, and selected novels (e. g., «Slovo za toboyu, Staline!»), examining them as manifestations of parrhesiastic discourse. This interdisciplinary approach combines literary, philosophical, and cultural analysis to interpret his creative and biographical output. Conclusions. The study concludes that Volodymyr Vynnychenko consistently exemplified the parrhesiast throughout his political and literary career. His works, including diaries, journalism, and novels, served as crucial platforms for expressing uncompromising truth and fulfilling a profound moral duty, often at considerable personal risk. Vynnychenko’s embodiment of parrhesia aligns precisely with Foucault’s five core characteristics: frankness, truth, danger, criticism, and obligation. His unwavering commitment to «honesty with oneself» and his readiness to challenge authority highlight parrhesia’s enduring relevance for understanding intellectuals and politicians who assert uncomfortable truths, particularly amidst censorship and political repression. Through his fearless discourse, Vynnychenko made a unique and significant contribution to the formation of Ukrainian identity. Keywords: Genre memory, parrhesia, Volodymyr Vynnychenko, Michel Foucault, literary criticism, truth-telling. Вступ. «Пам’ять жанру» – одна зі складних і дискусійних категорій літературознавства, яка по-своєму інтерпретувалася в різних теоретичних концепціях. Відомо, що «пам’ять жанру» – це поняття, яке розробляв М.Бахтін у праці «Проблеми поетики Достоєвського» (1963), зазначаючи: «Жанр завжди і той, і не той, завжди і старий, і новий одночасно. Жанр оновлюється на кожному новому етапі розвитку літератури і в кожному ідивідуальному творі. Тому і архаїка, яка зберігається в жанрі, не мертва, а вічно жива, тобто спроможна оновлюватися архаїка. На думку вченого, жанр живе сучасним, але завжди пам’ятає своє минуле, свій початок» 1. Згідно з поглядами вченого, «пам’ять» виступає критерієм значущості жанру в літературі. Нею наділені тільки ті жанри, які стали результатом затвердження певного суттєвого, ціннісно-смислового життєвого змісту» 2. Г. Гачев, своєю чергою, виявляє в жанрі стійке ціле, яке прагне до незмінності, збереженості в контексті руху часу. На думку вченого, «в жанрі, в порядку… причаївся якийсь священний і споконвічний зміст, багатство і значення якого слід зрозуміти» 3. У статті С.Аверінцева «Жанри як абстракція і жанри як реальність: діалектика замкненості й розімкненості» дослідник хоча й спеціально не звертається до даного поняття, тим не менше вважає, що набуття жанром своєї ідентичності має позачасову ««природу»… внутрішню заданість, імператив тотожності собі» 4. «Пам’ять жанру» в цьому сенсі передає не тільки здатність останього зберігати концептуальні властивості в кожному новому творі, а й демонструє його позачасовий характер. Апелюючи до теорії жанрів, вчений підкреслює значущість порівняння жанру Bakhtin M. Problemy poetiki Dostoevskogo [Problems of Dostoevsky’s poetics], Moskva: Khudozhestvennaia literatura,1972, P. 178‑179 [in Russian]. Ibidem, P. 715‑716. 3 Gachev G. Soderzhatel’nost’ khudozhestvennykh form (Epos. Lirika, Teatr) [Content of artistic forms (Epic, Lyrics, Theatre)], Moskva: Prosveshchenie, 1968, P. 7 [in Russian]. 4 Averintsev S. «Zhanr kak abstraktsiia i zhanr kak real’nost’: dialektika zamknutosti i razomknutosti» [«Genre as Abstraction and Genre as Reality: The Dialectics of Closedness and Openness»], Ritorika i istoki evropeyskoi literaturnoi traditsii [Rhetoric and the Origins of the European Literary Tradition], Moskva: Shkola «Yazyki russkoi kul’tury», 1996, P. 191 [in Russian]. 1 2 160 Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. (АПСНІМ), 2025, № 1 (39), P. 160-169 Syvachenko Galyna. Parression as the memory of genre and text in the work of Volodymyr Vynnychenko-emigrant ... з біологічним видом. Це дозволяє виділити в жанрі «живе» начало, яке корелюється з людським життям. Звідси такі дещо дивні «біологічні метафори», як «життя» жанру, його «народження», «криза», «пам’ять» 5. За словами Аверінцева, «становлення жанру – це його прихід до самого себе, досягнувши самототожності, жанр природним чином «зупиняється», йому вже нікуди йти» 6. Водночас учений вважає, що «зупинене» буття жанрових форм важливе для літературної практики, оскільки воно «полягає в призначенні правил певної гри, що триває, і в яку автор грає зі своїми попередниками і наступниками на невизначеній часовій дистанції 7. М.Липовецький у своїй спеціальній статті також звертається до феномену кордону, який об’єктивно виникає між життям і мистецтвом. На думку вченого, у тих концепціях жанру, які склалися в працях М.Бахтіна, помітною є «орієнтація жанру на реальність» 8. Як пише дослідник: «Розгадка феномену «пам’яті жанру» знаходиться в точці перетину життя в мистецтво» 9. Виходячи з такої стратегії теорія жанрова доповнюється новим змістом, зокрема ідеєю про те, що «пам’ять жанру» – це не готова концепція дійсності, яка закам’яніла в художній структурі давнього жанру, а узагальнений аксіологічний тип побудови образної моделі с (...truncated)