The cultural component of national interest

Культурологія The most widely used term, connected with the cultural universals is the archetype. In many contexts we can view as its synonyms "idea", "eidos", "motif" etc. The artistic interpretation of the archetype leads to the emergence of the archetypal image, that combines general and individual traces. The concept of archetype can be complemented with the concept of "signature" as the main archetype of a certain paradigm. It seems possible to suggest also the term "mythos" as the invariant plot of a certain culture that consists of its main mythologemes. As mythos is always diffuse, it needs reconstruction. O. Spengler came close to defining the mythos of the Faust Culture. We can make a hypothesis that the closeness of the mythoi is one of the characteristics of the closeness of cultures, and thus the factor of the better of worse intercultural mutual understanding. In a sense, the culturological hermeneutics is a means of understanding mythos of a culture. The intercultural dialogue as the dialogue of the ethnonational worlds happened throughout the human history. It can take different forms, both peaceful and aggressive, symmetrical and asymmetrical. Ukrainian culture for a long time was mostly a recipient. But in our time there is a hope that it will have a more active role in the mutual enriching of the different cultures. Thus, as every work of art is created not in the cultural vacuum, we should note its context, including the whole paradigm. The understanding of the differences between the worlds of the author and the recipient helps to find their common traces, which leads to the understanding. The cultural-hermeneutic study aims at achieving this, turning the hermeneutical circle anti a spiral, that can bring us to the potentially never-ending in-depth studying of the work of art, ant through it – the human soul, culture and the world. Key words: archetype, context, culturological hermeneutics, paradigm, artistic interpretation. Копієвська Ольга Рафіїлівна© кандидат педагогічних наук, доцент УДК 008 (477) КУЛЬТУРНА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ Стаття присвячена актуальній проблемі сучасності, яка порушує питання щодо ролі і місця культури у визначенні національного інтересу. В основу статті покладено наукові підходи до розуміння поняття "національний інтерес", аналізуються його ознаки, фактори і елементи, які мають вплив на визначення предмета дослідження. Окрема увага прикута до характеристики української культурної реальності, окреслюється коло питань, що супроводжуються визначенням національного інтересу в Україні. На фактологічному матеріалі визначаються культурні потреби різних суб’єктів діяльності у сфері культури, аналізується їх роль і місце в процесі формування національного інтересу. Ключові слова: культура, культурна функція, національний інтерес, людина, держава, громадянське суспільство. Усвідомлення потреб людини, держави, громадянського суспільства, що характеризуються внутрішніми і зовнішніми відносинами в усіх життєво важливих сферах політичного, суспільного життя, визначається національним інтересом. В основу традиційного розуміння поняття "національний інтерес" покладені ознаки, які визначають самоідентифікацію держави і її населення. До них належать політичні, географічні, економічні і культурні ознаки. Щодо зовнішнього світу національний інтерес дає змогу виокремити державу із загальної картини світу, визначаючи її неповторність і індивідуальність. При цьому до основних факторів, що визначають національні інтереси, відносяться: геополітичне положення й національні особливості; наявність ресурсів та відповідного потенціалу; сформовану систему прийняття стратегічних рішень; місце в системі міжнародних відносин. Основними елементами розрахунку національного інтересу виступають: зовнішня і внутрішня безпека, конституційний лад, власна система цінностей. Доктриною будь-якої країни є продукт її стратегічної культури, який включає історично сформований метод вирішення життєвоважливих для країни проблем. Стратегічна культура обумовлюється національними традиціями, просторовим, географічним положенням, світоглядом і світосприйняттям, історичним досвідом. Стратегічна культура визначає стиль поведінки країни на міжнародні арені, стиль керівництва країною, спроможністю мобілізуватися на випадок захисту національних інтересів тощо [1]. Слід наголосити, що розуміння стратегічної культури в національному інтересі є актуальною для України темою. Отже, культура в її різноманітному значенні є основою національного інтересу. Саме на основі чіткого розуміння поняття "культура" має формуватися національний інтерес країни. Проте саме культура як складова національного інтересу є питанням, яке потребує певного наукового розгляду, © Копієвська О. Р., 2014 30 Культура і Сучасність № 1, 2014 що і дозволило сформувати мету дослідження, яка полягає у спробі вивчення концептуальних основ розуміння культури в процесі визначення національного інтересу України. На основі розуміння національного інтересу формуються наукові напрями, які по-різному трактують зміст і значення цього поняття – залежно від ідеологічних позицій вчених і дослідників. Загальнотеоретичні аспекти поняття національний інтерес є предметом дослідження представників різних наукових течій (У. Гладстон, Г. Моргентау, О. Тьєррі). Предметом наукового аналізу є підходи до поняття "національний інтерес", його функції, ознаки, основні елементи і класифікація. З огляду на те, що в Україні немає чіткого розуміння національних інтересів, їх постійних та змінних складових, постає нагальна потреба в осмисленні національного інтересу на теоретичному і практичному рівнях (як усвідомленому суспільною думкою понятті). Причому така потреба виникає тоді, коли різні суспільно-політичні сили отримують можливість впливати на прийняття важливих політичних рішень. Така можливість з’являється в процесі становлення представницької демократії і правової держави, що, в свою чергу, передбачає формування нації не лише як етноносіїв, а й як членів громадянського суспільства, де громадянство в суспільно-політичній свідомості первинне. Поняття "національний інтерес" вперше зустрічається в лексиці французького державного діяча Огюстена Тьєррі та лідера ліберальної партії Великобританії Уільяма Гладстона [2]. В працях вищезазначених діячів поняття "національний інтерес" уособлює особливості життя народу тієї чи іншої країни, який характеризувався внутрішньою єдністю мови, культури, духу народу. Так, французький історик Огюстен Тьєррі стверджував, що саме історія накладає свій відбиток на визначальні політичні курси будь-якої країни [3]. Національний інтерес пов’язують і з ім’ям Наполеона, який наприкінці життя, підводячи підсумок власної державної діяльності, ставив собі в заслугу те, що захищав інтереси французької нації. Так, Д.М. Туган-Барановський зазначає, що Наполеон виявився спроможним "зрозуміти основні інтереси нації, і на цій підставі розробити соціально-політичну програму Франції оптимальну як з точки зору (...truncated)