SOCIAL JUSTICE THROUGH THE PRISM OF THE CONCEPT OF DEFECTIVE DEMOCRACIES OF WOLFGANG MERKEL

УДК 321.316 D O I 10.21564/2075-7190.41.168225 П огрібна В ікт орія Л еонідівна, доктор соціологічних наук, професор, професор кафедри соціології та політології Національного ю ридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Харків, Україна е -т а іі: vilpog2017@ gm ail.com ORCID ГО: 0000-0002-5101-0386 с о ц іа л ь н а с п р а в е д л и в іс т ь к р із ь п р и з м у к о н ц е п ц і ї д е ф е к т н и х ДЕМОКРАТІЙ ВОЛЬФГАНГА МЕРКЕЛЯ У статті проводиться аналіз причин та наслідків деформації принципу соціаль ної справедливості в умовах дефектної демократії. Показано, що демократія, як політичний режим, припускає можливість негативних змін будь-якого параметру, що характеризує способи та механізми реалізації влади в суспільстві. Доводиться, що «дефектність» демократії визначається наявністю недоліків чи обмежень інституційнихмеханізмів, які створюються конституційно-правовою демократичною системою для реалізації демократичних практик панування. Визначаються дефек ти демократії, що спотворюють дію принципу соціальної справедливості в сучасній Україні. Ключові слова: соціальна справедливість, концепції соціальної справедливості, багатовимірний концепт демократії, дефектні демократії. П ост ановка проблем и. Соціальна справедливість визначається ставлен ням держави до тих, хто сприяє її зміцненню і підйому. В ищ а влада за фактом є тут головним арбітром та оцінювачем, оскільки в цій тонкій морально-пси хологічній сфері жодні ю ридичні норми не працюють, бо відповідні закони неможливо створити в принципі. Тільки сама влада може відрегулювати си туацію з розривом доходів у бідних і багатих, допустити або обмежити іс нування олігархів, які, судячи з їх доходів, працю ю ть 24 години на добу (на відміну від «ледачих бюджетників»), але мають великі проблеми з тим, що визначає позицію «користь для держави». Тому влада повинна створити сис тему з пошуку талановитих людей, які здатні приносити користь не тільки для себе, та забезпечити їм можливість гідного існування через реалізацію принципу соціальної справедливості. Без допомоги влади ніякої справедли вості чекати не варто, сама себе ця сфера не відрегулює. І найбільші споді вання тут покладаю ться на демократію , яка, за влучним визначенням про фесора Вольфганга Меркеля, може бути не тільки ефективною, але й дефек38 © Погрібна В. Л., 2019 Політологія тною. «Дефектність» демократії, на жаль, є вельми актуальною проблемою для сучасної України, тому оцінка її здатності забезпечити принцип соціаль ної справедливості розкриває ш ирокий дослідницький простір для науковців різних напрямів, особливо, політологів та соціологів. А н а л із о ст а н н іх дослідж ень і публікацій. Комплексне системне дослі дження проблеми соціальної справедливості міститься в роботах В. Аргунової, Л. Болтанскі, М. Волцера, І. Гаврилової, І. Девятко, К. Саббах, О. Сапєлкіної, М. Сендела, Л. Тевено, Д. Харві, Т. Ш ипунової та ін. [1-16]. Найґрунтовніш і дослідж ення соціальної справедливості на макрорівні суспільства знаходимо у Ф. Гаєка [17], Дж. К. Гелбрейта [18], Н. Лумана [19], Дж. Роулза [20]. Саме ці дослідження поряд з роботами Л. Даймонда [21], Р. Даля [22], Р. Дворкіна [23] були використані німецьким політологом В. М еркелем при розробці концепції дефектних демократій. Беззаперечно, зв’язок між дієвістю демократичних інституцій і феноменом соціальної справедливості існує прямий, тому м ет ою цієї статті є аналіз при чин та наслідків деформації принципу соціальної справедливості в умовах дефектної демократії. В и к л а д основного м ат еріалу. У політології соціальна справедливість одна з фундаментальних цінностей суспільно-політичного життя, яка базу ється на принципі рівності гром адян у соціальних та політичних правах. У «П олітичній енциклопедії» вона визначається як досконала доброчесність та асоцію ється з балансом між рівністю і свободою, будучи стимулом сус пільно-політичної діяльності [24, с. 686]. П ри цьому вимоги до соціальної справедливості зростаю ть та загострю ю ться через пош ирення соціальної та правової нерівності, експлуатації, засилля адміністративно-бю рократичних методів управління, обмеж ення політичних свобод, орієнтацію соціальної політики на обслуговування та збагачення панівних верств суспільства тощо [24, с. 686]. Вольфганг Меркель, аналізуючи проблему соціальної справедливості [25; 26], позначив чотири групи концепцій, які пропоную ть різні способи вияв лення сутності та природи цього феномену. У стислому вигляді цей аналіз виглядає таким чином: - М арксистські теорії. Ідея соціальної справедливості у теорії К. М аркса ґрунтується на принципі «від кожного за здібностями, кожному по потребах», але потреби обмежуються загальноприйнятими у суспільстві правами й пра вилами. Тому й на вищій фазі комунізму зберігається поняття прав, що забез печується відповідною соціальною політикою держави. Отже, перефразову ємо відомий вислів «все минуще, а соціальна справедливість вічна». - Л іберт аріанські т еорії (М. Фрідман, Ф. Гаєк). У цій групі концепцій соціальна справедливість досліджується у співвідношенні із свободою. О сно 39 Вісник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Яв 2 (41) 2019 вою для них є автономність індивіда, а особиста свобода досягається через баланс економічних та політичних свобод. Лібертаріанські концепції ґрунту ю ться на меритократичному принципі «від кожного за здібностями, кожному по заслугах», що передбачає забезпечення максимальної свободи при укла денні суспільного договору та ю ридичної рівності всіх громадян. Їх найваж ливішою особливістю є теза щодо мінімізації соціальної захищ еності індиві дів та визначення нерівності як справедливої. - К о м ’юнітарист ські т еорії (A. М акінтайр, M. Уолцер). У цій групі кон цепцій пріоритет надається добробуту спільноти та її згуртованості. Ці спіль ноти є невеликими та гомогенними (так званий тип Gemeinschaftsbeziehungen за Ф. Тьоннісом), а соціальна справедливість забезпечується завдяки постій ним взаємодіям конкуруючих форм практичної раціональності [27, р. 350]. - Соціально-ліберальні т еорії (Дж. Роулз, A. Сен). Орієнтиром для соці ально-ліберальних концепцій соціальної справедливості є індивід, забезпе чення його прав на самовизначення та самореалізацію. П рихильники соціаль но-ліберального підходу ставлять у пріоритет розподіл благ, значну роль у якому відіграє держ ава, котра має здійсню вати частковий перерозподіл суспільних ресурсів та продуктів, звертаю чи особливу увагу на соціально незахищені верстви населення. Яскравим представником цього напряму є за сновник ліберально-державної концепції внутрішнього і міжнародного права Джон Роулз. Й ого теорія справедливості як чесності вже стала класичною у дослідженнях справедливості та використовується представниками різних наук. В тім індійський економіст Амартія Кумар Сен вдається до досить жор сткої критики Роулза за надмірну, на його думку, теоретичність ідей: якщо Роулз вважає, що соціальна справедливість залежить від наявності й функці онування різних інститутів, то Сен до (...truncated)