ГЕОГРАФІЧНА СУТНІСТЬ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТРАНСКОРДОННОМУ РІВНІ

Рекреаційна географія і туризм Наукові записки. №2. 2017. УДК 911.333848(477-04) Вероніка ГРИЦКУ ГЕОГРАФІЧНА СУТНІСТЬ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ ТРАНСКОРДОННОМУ РІВНІ В статті обґрунтована сутність та дано визначення туристичної діяльності на регіональному транскордонному рівні. Виявлені та описані зв’язки з іншими основними туристичними дефініціями, а саме: туристи, туризм, туристична галузь. Ідентифіковано та дано визначення транскордонного регіону. Дано визначення категоріям «туризм» та «туристична діяльність» на регіональному транскордонному рівні. Виділені особливості територіальної організації туристичної діяльності як галузі сфери послуг в умовах транскордонних регіонів. Складена схема туристичної діяльності на транскордонному регіональному рівні. Ключові слова: туристична діяльність, транскордонний регіон, туризм, туристи, туристична галузь, суб’єкти туристичної діяльності, міждержавні об’єднання. Вступ. Розвиток туристичної діяльності в умовах транскордонного співробітництва на сучасному етапі розвитку України є важливою складовою загальнодержавної політики та особливою формою зовнішньоекономічної діяльності прикордонних територій. Для України транскордонне співробітництво стане важливим кроком до інтеграції в Європейське Співтовариство. Окрім того у європейських країнах нагромаджено значний досвід у розвитку туристичної діяльності, що дозволить Україні запозичити його та використати у своїй господарській діяльності. Постановка проблеми. Туристична діяльність, туризм, галузь туризму вивчаються багатьма науками – національною та регіональною економікою, державним управлінням, менеджментом підприємств і організацій, маркетингом і т.д. Не заперечуючи по-суті таких підходів і визнаючи їх безумовну корисність і для теорії і для практики розвитку галузі туризму, слід наголосити, що туристична діяльність має чітку географічну зумовленість. Це пояснюється її розміщенням в умовах певної території, використанням природних та суспільно-географічних ресурсів для формування туристичних центрів і дистинацій, специфіки територіальної організації та управління. Теоретичний, методологічний та методичний інструментарій саме географічної науки найбільшою мірою сприяє виявленню конкурентних переваг та ризиків у розвитку галузі туризму, туристичної діяльності, дозволяє планувати й прогнозувати їх перспективи. Тому обґрунтування географічного змісту цих понять на регіональному транскордонному рівні є основоположним, актуальним, теоретично та практично значимим. Аналіз попередніх досліджень. Розгляд та тлумачення значення «туризм» розпочалося з часу зародження цього виду людської діяльності. Як відомо з історії, поява потреби в подорожах, у відпочинку поза міським поселенням, належить періоду початку інтенсивної індустріалізації та широкого поширення міського способу життя. Як зазначає О. Любіцева, сама сутність туризму як мобільної форми споживання і рекреаційної діяльності, основаній на доланні простору, пов'язана з територією, характером середовища в широкому розумінні цього поняття (не тільки природного середовища, а й соціально-культурного та економічного середовища людської діяльності) є географічною [5, стор. 10]. Тому саме географам належить значний теоретичний і практичний доробок в дослідженнях туризму, який відображено у працях М. Крачила [3], О.Бейдика [1], О. Любіцевої [5], С.Кузика [4]. Подальшими теоретичними розробками у галузі туризму займалися і займаються В.Смолій [7], В.Федорченко [7], Я.Олійник [8], І. Смаль [6], О.Топчієв [9] та інші відомі науковці. В їх роботах подається трактування понять «туризм», «туристична діяльність», «галузь туризму», «туристичний кластер» тощо. Проте обґрунтування туристичної діяльності на регіональному рівні, особливо в умовах транс- та прикордонних територій із спеціальним режимом регулювання та управління, які характеризуються також значною природною, демографічною, соціально-економічною, еколого-виробничою специфікою по відношенню до інших регіонів країни, потребує поглиблених досліджень. Метою написання статті є обґрунтування сутності туристичної діяльності та виявлення зв’язків з іншими основними туристичними дефініціями (туризм, турист, туристична галузь), визначення особливостей її територіальної організації в умовах транскордонних регіонів для подальшого удосконалення й підвищення її конкурентоспроможності. Виклад основного матеріалу. На початку нашого дослідження важливо дати пояснення термінам «прикордонний» та «транскордонний». Детальна дефініція цих термінів – предмет окремих досліджень, а тут ми обмежимося тільки найбільш поширеними поясненнями 76 Рекреаційна географія і туризм цих термінів, що найчастіше зустрічаються у науковій літературі. Отже, прикордонний регіон – це адміністративно-територіальна одиниця, що знаходиться на наступному після державного рівні та розташована безпосередньо вздовж державного кордону. А під транскордонним регіоном слід розуміти певну територію, яка характеризується наявністю схожих природно-географічних умов і охоплює прикордонні регіони двох або кількох держав, що мають спільний кордон. Тут і надалі, коли йтиметься про транскордонний регіон, ми матимемо на увазі саме діяльність в розумінні двох або кількох держав. Туристична термінологія на сучасному етапі розвитку суспільно-географічної науки й практики господарювання переживає суттєві зміни внаслідок стрімкого розвитку суспільних відносин, туризму й його галузей, форм, видів та напрямів. Однією із наук, що займається вивченням туризму, є географія туризму [3, стор. 4]. Як зазначає О.Топчієв, географія туризму – відносно молода географічна дисципліна, що перебуває у стадії становлення та швидкого розвитку [9,стор. 421] Пояснення туристичних термінів у різних науковців відрізняються, й інколи суттєвим чином. Не зважаючи на досить значну історію і практику туристичної діяльності, до цих пір її сутність предмет дискусій фахівців з теорії туризму. За С.Кузиком, об'єктом дослідження географії туризму постає територія, тобто природний географічний простір, або простір соціокультурних і соціоприродних поєднань, які насичені різними туристичними й інфраструктурними закладами (4, стор. 7). За О.Бейдиком сучасним предметом дослідження рекреаційної географії є: закономірності, принципи розвитку і розміщення рекреаціійних систем від найменших до найбільших рекреаційних кластерів, якими є рекреаційні господарства різних країн [1,стор.5]. Говорячи про туризм, ми маємо на увазі людей, які відвідують друзів і родичів, відпочивають на канікулах і просто добре проводять час. У вільний час вони можуть займатися різними видами спорту, відпочивати на пляжі, кататися на конях, можуть ходити в походи, читати, розмовляти і, нарешті, просто насолоджуватися навколишнім світом. До цієї категорії ми можемо включити людей, які приймають участь у різноманітних міжнародних зібраннях, з’їздах, конференціях чи інших видах ділової та професійної діяльності, їздять в навчальні тури або займаються дослідже (...truncated)