ГОСТИННІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІУМУ

ГОСТИННІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІУМУ УДК 392.72:316.3 Поплавська Аліна Вячеславівна, аспірантка, Київський національний університет культури і мистецтв ГОСТИННІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІУМУ У статті йдеться про передумови виникнення гостинності як явища соціальної культури і фактори сприяння його розвитку. Обґрунтовано важливість і складність інтегрування первісної людини в систему соціокультурних зв’язків. Акцентовано, що саме потреба у торгівлі – тобто налагодженні обміну продуктами виробництва – спонукала наших далеких предків до дружніх стосунків з «іншими». Ключові слова: гостинність, соціум, соціальна культура, інтегрування, торгівля, обмін, соціокультурні зв’язки. В статье речь идет о предпосылках возникновения гостеприимства как явления социальной культуры и факторы содействия его развитию. Обосновывается важность и сложность интегрирования первобытного человека в систему социокультурных связей. Акцентируется, что именно потребность в торговле – то есть в налаживании обмена продуктами производства – побудила наших далеких предков к дружеских отношений с «другими». Ключевые слова: гостеприимство, социум, социальная культура, интеграция, торговля, обмен, социокультурные связи. The article focuses on the preconditions of the appearance of the hospitality as a phenomenon of the social culture and the factors of the contribution to its development. The importance and complexity of the integration of a prehistoric man to the system of the social and cultural ties is substantiated. It is noted that it was the need for the trade – that is, to facilitate the sharing of the food production – has prompted our ancestors to the friendly relations with the "others" Key words: hospitality, society, social culture, integration, sale, exchange, sociocultural communication. Гостинність є специфічною людською соціальною якістю, яка здавна притаманна усім народам у різних формах вияву, характеризуючись різним ступенем розвиненості залежно від соціально-економічного устрою життя людей. Вона завжди була не лише засобом неформальних стосунків людей, а й гарантованою формою забезпечення людини притулком, теплом і турботою, виявом довіри, прихильності, співпереживання, милосердя, взаєморозуміння. Визрівання передумов виникнення гостинності як явища соціальної культури і факторів сприяння його розвитку був не простим і довготривалим періодом історії перетворення первісного стада вищих приматів на суспільство людей. Завжди голодні, вихідці із «загону всеїдних тварин», природно вбачали в «чужинцях» насамперед об’єкт 84 ГОСТИННІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІУМУ мисливства («ходячу їжу)», і минуло чимало часу, впродовж якого люди в пошуках засобів задоволення первісних фізичних потреб, передусім їжі, перейшли від збирання до їхнього виробництва (вирощування рослин, розведення тварин, виготовлення знарядь праці й ін.). Зазначений фактор визначив розвиток колективних початків господарського упорядкування в первісну епоху. Серед значної кількості праць, присвячених різним аспектам феномену гостинності, виявлено лише декілька публікацій, у яких порушено питання власне соціокультурної природи первісної гостинності. Перші твори становили переважно фрагментарні описи різних традицій народів світу, зафіксованих мандрівниками та географами. Підтвердженням значного інтересу до проблеми гостинності становлять праці Аполлодора, Геродота, Гомера, Платона, Страбона й ін. Предметом вивчення авторів цих джерел є насамперед етикетні та моральні норми взаємин та питання етнічних традиційних звичаїв. Із сучасних праць найважливішими є дослідження Ю. Ватоліної, Т. Захарової, М. Мосса, П. Полєвого, М. Скружинської та ін. На думку російського дослідника Д. Громова, соціально-економічними факторами гостинності є обмін безпекою, створення комунікативної мережі у вигляді знайомств, укладання договорів про дружбу, побратимство, вільна торгівля, обмін благами, інформацією тощо. Дослідник вважає, що гостинність як соціокультурна норма утвердилася внаслідок розвитку дружніх міжрегіональних зв’язків та конкуренції між соціальними групами у гостинних пропозиціях [2]. Дослідження французького етнолога і соціолога М. Мосса засвідчили, що до існування грошей та ринку для обміну в архаїчних громадах користувалися універсальним засобом – даруванням. М. Мосс у праці «Нарис про подарунок: форма і причина обміну в архаїчних суспільствах» яскраво проілюстрував процеси дарообміну на ранній стадії розвитку людського суспільства [5]. Російська дослідниця Т. Захарова розглядає гостинність у, так би мовити, філологічному ключі. У рамках гостинності розігрується й тимчасово нейтралізується закладена в основі моделі світу бінарна опозиція між Своїми та Чужими (бути чужими на ранніх щаблях розвитку суспільства означає бути ворожими й небезпечними). Мовна форма дає змогу чітко побачити взаємний, обмінний характер відносин гостинності як культурного явища, зокрема в дарообміні [4]. При всій науковій важливості результатів згаданих досліджень в українській культурології досі немає цілісного дослідження гостинності як явища і показника розвитку соціальної культури суспільства. Мета статті – розкрити передумови виникнення гостинності як явища соціальної культури. Примітивність знарядь праці вимагала від первісної людини ще довго дотримуватися колективного способу полювання, що підвищувало ефективність останнього. Зі збільшенням населення та вдосконаленням добування харчового продукту порушилася рівновага в стосунках людської общини та природного середовища: виникають нові форми господарювання – річковий або морський промисел, а з винайденням зброї – примножився мисливський здобуток. У результаті цього продуктивні сили виявились уже спроможними забезпечити первісні потреби 85 ГОСТИННІСТЬ ЯК МЕХАНІЗМ ІНТЕГРАЦІЇ СОЦІУМУ членів певної спільноти і навіть були в надлишку. Як наслідок – поступово втратилася необхідність полювання на собі подібних та виникла потреба пошуку спілкування з ними з метою взаємообміну надлишками вироблених продуктів. Розділення скотарства і землеробства та виробництво заліза стали великими суспільними явищами, що прискорили активність продуктивних сил та суттєве піднесення продуктивності праці і як його наслідок – появу надлишку продукту, що потребував збуту (обміну). Первісні люди перестали вбачати в «чужинцях» лише мішень для полювання, роблячи перші кроки мирних контактів, шукаючи «партнерів» із торгівлі, товарообміну, заради чого необхідно було іноді подолати важкий і небезпечний шлях. Епоха кам’яного віку позначилася початком перших торгових подорожей, формуванням перших «торгових» шляхів. Товарний обмін здійснювався не лише з довколишніми племенами у вигляді «дарообміну» при умові дружніх взаємин або «німого» при ворожих або напружених стосунках. На міжгромадському рівні подібні зв’язки сприяли і розвиткові престижної економіки, яка стимулювала соціальне розшарування в межах племені. Потреба суспільства в кооперації праці, торговому обміні, гарантованому захисті від ворогів, зміцненні мирних ві (...truncated)