BASIC COMPPETENCIES OF A SUCCESSFUL PERSON IN THE XXI CENTURY

Філософія УДК 14.572 DOI: https://doi.org/10.21564/2663-5704.63.315201 Куцепал Світлана Вікторівна – доктор філософських наук, професор, професор кафедри теоретико-правових дисциплін, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Полтава, Україна е-mail: ORCID ID: 0000‑0003‑3804‑6031 Любченко Маріанна Іванівна – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теоретико-правових дисциплін, Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, м. Полтава, Україна е-mail: ORCID ID: 0000‑0001‑7090‑2403 БАЗОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ УСПІШНОЇ ЛЮДИНИ ХХІ СТ. У статті розкривається сутність та специфіка критичного мислення та емоційного інтелекту як базових компетентностей успішної людини ХХІ ст. Аргументується теза про суттєве зростання ролі критичного мислення як інструментарію освіти та засобу протидії маніпулятивним впливам і технологіям, що враховує всі особливості та нюанси контексту i приводить до ефективного вирiшення проблемної ситуації. Розкривається роль емоційного інтелекту як сукупності ментальних навичок щодо розуміння власних емоцій та емоцій інших людей і використання цієї інформації для досягнення цілей у різних галузях життя. Ключові слова: людина, інформація, компетентність, критичне мислення, м’які навички, емоційний інтелект. Постановка проблеми. Об’єктом філософської рефлексії традиційно оголошувалися світ загалом (макрокосмос) та людина (мікрокосм). Класична філософія, спираючися на тезу Парменіда, визнавала людину мірою всіх речей та плекала й оспівувала картезіанське cogito як найвизначальнішу ознаку людини. Залежно від уподобань та схильностей філософи або зосереджувалися на вивченні дійсності, буття загалом і відповідно людини як найяскра8 © Куцепал С. В., Любченко М. І., 2024 вішого прояву буття, або занурювалися в лабіринти текстів, намагаючись розшифрувати всі наявні (а інколи й уявні) конотації та коди. Але всюди чітко простежувався зв’язок фiлософiї з освiтнiми «критичними» практиками, оскільки сенс та призначення філософії – навчити людину міркувати. У ХХ-ХХІ ст. філософія класичного штибу поступається постфілософії, відповідно змінюється і вектор філософської рефлексії, актуалізується прагнення обґрунтувати такі концепти, як постсучасність та постсуспільство. Творчий пафос модерну змінюється бунтом та деконструкцією постмодерну, запереченням модерних наративів про всезагальність істини та лінійність мислення, утвердження плюралістичності цінностей. Але й постмодерн недовго панував у світоглядно-науковій перспективі, досить швидко він змінюється метамодерном, який є результатом втрати життєздатності ідей постмодернізму в контексті нових викликів та реалій соціокультурної ситуації ХХІ ст. і прагне створити певну химеру, поєднавши елементи модерну та постмодерну. Відповідно змінюються уявлення про сенс життя та призначення людини, про її атрибутивні ознаки та базові компетентності для досягнення успіху як у соціальній, так і в особистісній сферах. «Сучасна людина для ефективної реалізації своїх можливостей будує свої взаємини з іншими людьми гнучко, вона включається в різні соціальні утворення і різні культурні традиції» [1, с. 155]. Для людини ХХІ ст., основною цінністю якого є інтелектуальний капітал, такими базовими компетентностями оголошуються soft skills, зокрема навички критичного мислення та емоційний інтелект. Усе вищезазначене зумовлює актуальність та важливість обраної теми репрезентованої розвідки. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематика критичного мислення в фокусі дослідницької уваги як зарубіжних (А. Кроуфорд, Е. В. Саул, С. Метьюз, Дж. Макінстер [2], М. Ліпман [3], Б. Мур, Р. Паркер [4], Р. Пол [5], Д. Халперн [6], А. Фішер [7], С. Шейбе, Ф. Рогоу [8]), так і вітчизняних мислителів (Є. Архіпова , О. Ковалевська [32], Г. Балута [17], С. Гусєва [16], Т. Плохута [33], С. Терно [28; 29] та iн.) Емоційний інтелект досліджували як зарубіжні науковці – Д. Гоулман, [9–12], Дж. Маєр, П. Селовей Д. Карузо [13], Р. Бар-Он [14], М. Акер [15] та ін., так і вітчизняні дослідники – В. Козлова [37], В. Манукян [23], М. Корман [37] та ін. Тематика компетентнісного підходу та ролі soft skills в освітньому процесі, ґрунтовний та мультидисциплінарний аналіз фундаментальних компетентностей особистості, проблематики критичного мислення та емоційного інтелекту розроблялися американськими, європейськими та вітчизняними дослідниками. проте, зважаючи на реалії сьогодення, актуалізується потреба як у розвідках теоретико-методичного характеру, так і в розробленні практич9 них рекомендацій щодо формування базових компетентностей успішної людини ХХІ ст. Формулювання цілей. Мета статті – теоретично обґрунтувати роль критичного мислення та емоційного інтелекту як базових компетентностей для побудови соціальної, професійної та особистісної компоненти успішної людини ХХІ ст., підвищення рівня конкурентоспроможності та адаптованості фахівця на ринку праці. Виклад основного матеріалу. Європейська система освіти базується на компетентнісному підході, тобто на формуванні когнітивних, інформаційних, спеціальних (професійних), комунікативних та соціальних компетентностей особистості, завдяки чому перед людиною відкриваються можливості особистісного та кар’єрного зростання, постійного розвитку та саморозвитку, ефективної адаптації до змін на ринку праці. Людина ХХІ ст. не просто має сміливість користуватися своїм розумом (І. Кант), вона повинна постійно вдосконалювати його, збагачувати та поповнювати когнітивний багаж упродовж життя, щоб сформувати «мислення, яке на виході формує не лише вміння використовувати кілька відсотків операційних можливостей власного мозку (свідомо аналізувати, синтезувати, робити власні висновки, бачити проблему з різних сторін тощо), а й – позицію, духовну наповненість особистості» [16, с. 115]. Саме такий тип мислення забезпечить креативність, ініціативність, гнучкість, мобільність, тобто ті характеристики особистості, які дозволять їй швидко орієнтуватися в будь-якій ситуації як соціального, так і екзістенційного плану, адекватно реагувати на виклики бурхливого ХХІ ст. «Еволюцiйна модель пiзнання розглядає мислення (iнформацiю) у якостi онтологiчної засади реальностi. Зростання iнформацiйного факторного впливу на всiх рiвнях життєдiяльностi зумовлює виключну актуальнiсть когнiтивних дослiджень сутностi, природи, джерел пiзнання (мислення), його механiзмiв – способiв iнформацiйної обробки, оскiльки життя у своїй прихованiй сутi є когнiтивним процесом розпiзнавання, актуального вибору та адаптацiї живих систем у рiзних контекстах, модусах невизначеностей» [17, с. 74]. Суттєво зростає роль критичного мислення як інструментарію освіти, адже «освiта, розрахована на перспективу, повинна будуватися на основi двох нерозривних принципiв: умiннi швидко орiєнтуватися в потоцi iнформацiї, що стрiмко зростає, i знаходити потрiбне та вмiннi осмислити i застосувати отриману iнформацiю» [6]. Дефініцій, що розкривають сутнісні ознаки поняття «компетентні (...truncated)