THE PHENOMENON OF EXPEDITIONS AS AN ELEMENT OF WORLDVIEW AND SOCIAL PRESTIGE AMONG VIKING-AGE SCANDINAVIANS

APSNIM, 2025, №:2 (40) ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ WORLD HISTORY ISSN: 2411‑6181(on-line); ISSN: 2311‑9896 (print) Current issues of social studies and history of medіcine. Joint Ukrainian – Romanian scientific journal, 2025, № :2 (40), P. 49-55 УДК 94(368):355.533 DOI 10.24061/2411-6181.2.2025.462 ФЕНОМЕН ПОХОДУ ЯК ЕЛЕМЕНТ СВІТОГЛЯДУ ТА СОЦІАЛЬНОГО ПРЕСТИЖУ СКАНДИНАВІВ ДОБИ ВІКІНГІВ (І) Іван ВОРОТНЯК Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (Україна) THE PHENOMENON OF EXPEDITIONS AS AN ELEMENT OF‑WORLDVIEW AND SOCIAL PRESTIGE AMONG VIKING‑AGE SCANDINAVIANS (І) Ivan VOROTNIAK Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Ukraine ORCID ID: 0000 0003 2383 0202 RESEARCHER ID: S‑6242‑2016 Vorotniak Ivan. The Phenomenon of Expeditions as an Element of Worldview and Social Prestige among Viking-Age Scandinavians. This article examines the expedition as a key element of the worldview and social prestige of Scandinavians in the Viking Age. The aim and novelty of the research. The aim of the study is to provide a comprehensive analysis of the military expedition as a specific form of social organization and a defining cultural component of the era. The methodology of the research combines a historical-anthropological approach with comparative analysis of epic traditions – from the Iliad and Beowulf to the Icelandic Kings’ Sagas and the Eddic corpus. The novelty of the research lies in shifting the focus from the economic causes of expansion to sociocultural ones: the expedition is interpreted as a sacralized initiation practice and a mechanism for transforming military valor into symbolic capital. Conclusions. Participation in expeditions is shown to have been an existential norm for acquiring the status of a drengr and for legitimizing a leader’s authority. The expedition functioned as the primary channel of vertical mobility, where risk and voyages became instruments of prestige, shaping the heroic ethos of the era in contrast to passive behavioral models. Keywords: Scandinavia, Viking Age, military expedition, heroic epic, Icelandic sagas, social prestige, Viking worldview, legitimization of power. Постановка проблеми. Військові походи скандинавів Раннього Середньовіччя були не стільки актами агресії чи способами матеріальної експропріації, скільки визначальним чинником формування тогочасного соціального устрою та ментального ландшафту. Участь у рейдах і воєнних експедиціях визначала статус правителя й воїна, формувала уявлення про честь і легітимність влади та виступала механізмом закріплення позиції воїна або правителя в соціальній ієрархії. Саме крізь призму військової мобільності скандинавське суспільство інтерпретувало біографію еліти, фіксуючи її у наративних формах і комеморативних практиках. Набіги вікінгів мали на меті не лише матеріальний зиск шляхом грабунку та розбою. В культурі, де за вищі цінності вважали славу, звитягу і показові досягнення, інвазії також давали можливість здобути все це. Ментальність, орієнтована на війну й глибоко вкорінений мілітаризм, що супроводжував піднесення нових еліт, у поєднанні з фаталістичними уявленнями про передвизначеність долі сформували світогляд, який надавав нападам вікінгів особливого інтенсивного та ритуалізованого характеру, перетворюючи їх майже на священну війну 1. Поряд із соціальним виміром, військові експедиції мали значну символічну та ритуальну вагу, що проявлялося в міфологічних уявленнях скандинавів. Мандрівка, ризик і загибель у бою набували сакрального значення, асоціюючись із образом Одіна як бога війни, дороги та знання, а також із концептами посмертної слави та переходу до потойбічного світу – Вальхалли, де перебували воїни, які гідно зустріли смерть на полі бою зі зброєю в руках. У цьому контексті мілітарна кампанія постає як своєрідний ритуалізований акт, що виходить за межі прагматичного насильства й містить елементи ініціації та символічного самоствердження. Історіографія проблеми. Морські виправи в епоху вікінгів доцільно розглядати як комплексний соціокультурний процес, що поєднує політичну владу, ритуалізовану маскулінність та економічні ресурси. З метою поглиблення розуміння цього феномену необхідно звернутися до наявної історіографії 2, яка висвітлює організаційні, символічні та соціальні аспекти походів у добу вікінгів і водночас окреслює методологічні рамки, у межах яких можливе формування подальших аналітичних моделей. Prais N., Dity yasena ta v’yaza. Istoriya vikinhiv [Children of the Ash and the Elm: A History of the Vikings], L’viv: Lokal’na istoriya, 2025, Р. 280 [in Ukrainian]. 2   Детальний аналіз історіографії з даної теми див. у: Vorotnyak I., «Poklyk mecha y mandriv: ideolohiya, maskulinnist’ ta motyvatsiya viys’kovykh pokhodiv vikinhiv» [The call of sword and journey: ideology, masculinity, and the driving forces of Viking raids], Aktual’ni pytannya suspil’nykh nauk ta istoriï medytsyny, 2025, № 1, Р. 42‑44 [in Ukrainian]. 1   Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. Спільний українсько-румунський науковий журнал. (АПСНІМ), 2025, № 2 (40), P. 49-55 49 WORLD HISTORY У сучасній скандинавістиці фундаментальне значення для реконструкції ментальності епохи вікінгів має монографія Дж. Джеш «Кораблі та люди в пізню епоху вікінгів» 3. Авторка застосовує міждисциплінарний підхід, поєднуючи філологічний аналіз із історичною реконструкцією. Особливу увагу в дослідженні приділено епітетам, якими нагороджували учасників походів. Дослідниця детально аналізує концепт drengr, доводячи, що в пізню епоху вікінгів він позначав не просто «воїна» чи «юнака», а чоловіка, який відповідав певному етичному кодексу. Статус drengr здобувався виключно через активну дію, найчастіше – участь у далекому поході. Таким чином, похід постає як необхідна умова воїнської ініціації та набуття молодою людиною повноцінної соціальної ваги. Крім того, у монографії продемонстровано як географічні напрямки (austr – схід, vestr – захід) у рунічних написах ставали маркерами престижу. Загибель або звитяга на «Східному шляху» (Austrvegr) фіксувалася як найвище досягнення, яке забезпечувало пам’ять роду. Джеш підкреслює, що меморіальні камені слугували публічною демонстрацією успіху родини, конвертуючи військовий досвід походу в політичний капітал вдома. Суттєво розширює розуміння мотивації скандинавської експансії фундаментальна праця Н. Прайса 4, в якій вчений реконструює комплекс світоглядних уявлень скандинавського суспільства доби вікінгів і на цій основі переосмислює воєнний похід як форму сакрально осмисленої дії, що виходить за межі суто прагматичних мотивацій. Дослідник реконструює ментальний всесвіт вікінгів, доводячи, що військова агресія була невід’ємною від культу Одіна та шаманських практик (seiðr), а соціальний престиж лідера залежав насамперед від сили його «удачі» (hamingja) – персоніфікованої частини душі, яка могла передаватися його оточенню. Згідно з концепцією Прайса, успішний похід виступав формою ритуальної поведінки та духовної самореалізації, де воїн через насильство та п (...truncated)